пʼятниця, 25 січня 2019 р.

Робота в США. Перша ніч на заводі

Отже, всі мої пошуки роботи зайняли небагато часу. Ось і настав час йти на першу робочу нічну зміну. Мені пощастило, що серед інших працівників - мексиканців, іранців, філіппінців на заводі працював ще й українець. Та ще й і в одну зі мною зміну. Та ще й дорога від його будинку до заводу якраз пролягала мимо тієї квартири, в якій я мешкав. Завдяки йому я і знайшов цю свою першу роботу в США. От так вдача.

І ось цей мій новий знайомий люб'язно запропонував підвозити мене до заводу. Інакше довелось б вираховувати коли там буде їхати автобус і приїжджати до заводу десь на годину раніше. Бо зміна починається о 22.00, а останній автобус на цьому маршруті відправляється о 9-тій вечора. Хоча був варіант і пішки йти. До заводу було відносно не далеко, але ходити ввечері по незнайомому місту було доволі лячно.

Згодом довелось б все-таки купувати велосипед. Цей транспорт в Альбукерке найдешевший і найшвидший. Судячи з Гугл карт, інколи велосипедом до місця призначення можна доїхати швидше ніж громадським транспортом. А все тому, що автобус їде по своєму маршруту, а на велосипеді можна "зрізати" і поїхати в потрібному напрямку, не роблячи зайвих кіл. А також для велосипедистів по всьому місту є спеціальні велостежки, які пролягають окремо від доріг, по яких їдуть автобуси.

Товариш скинув повідомлення в мессенджер що вже під'їжджає. Швиденько взувши кросівки та схопивши пакет з вечерею (сьогодні то були макарони з куркою) я вийшов на вулицю. Через деякий час під'їхав автомобіль, що  вирізнявся з поміж-інших маленьким прапорцем України, який був прикріплений на лобовому склі. Кілька хвилин - ось ми вже і на місці - на парковці біля входу в цех. 

На вході електромагнітний замок, який відкривається перепусткою - пластиковою карткою зі моїм фото, іменем та прізвищем. За дверима невеличка столова з холодильниками, в яких можна зберігати свою їжу, кількома мікрохвильовками та телевізором. На стіні - годинник, щоб кожен, хто прийшов на обід чи перерву, міг контролювати свій час. Далі роздягальня і сам цех. Мене зустрів головний зміни, привітався, видав захисні окуляри і беруші та показав мені як і де я маю відмічатися коли прийшов на роботу, пішов та прийшов з обідньої перерви та закінчив зміну.  Показав мені що я маю робити в цеху та й пішов займатися своїми справами.

Робота вантажником на заводі виявилась доволі простою та не важкою. Забіжу на перед, та скажу, що важче пустого пластикового ящика нічого піднімати не довелось. Якщо коротко, то вся робота зводилась до того, щоб брати готову продукцію, складати її у ящики у певній кількості, та відвозити ящики на склад, записуючи кожну партію у спеціальну відомість. Ось і все. Ніби просто. Але у зв'язку з тим, що на цій посаді часто змінюються працівники, людей не вистачало і часто доводилось працювати дуже швидко. Особливо це відчувалось, коли хтось один з вантажників йшов на обід і тоді доводилось крім своєї лінії допомагати ще й на сусідній. Стосувалось то тільки нічної зміни. Хоча й зарплата на нічній зміні була трошки вища ніж на денній, але йти працювати сюди багато бажаючих не було, тому на нічну зміну завжди були відкриті вакансії.

Перші дні були особливо важкими. Всю ніч доводилось бігати як білка в колесі - конвеєр - ящики - склад - відомість... Можна було робити кількасекундні перерви, щоб попити води. Також за зміну було дві оплачувані перерви по 15 хвилин, та неоплачувана обідня перерва тривалістю 30 хвилин. Особливо треба було слідкувати за часом обідньої перерви - спізнився хоч на хвилину - то за годину вже не заплатять. Краще прийти раніше ніж спізнитися. Але плюс в тому - що час летів швидко. Дуже вдячний своєму товаришу, який в усьому мені допомагав перші дні, все показав і розказав по роботі, познайомив з колективом. І вже через тиждень я до всього звик. Єдиний, мабуть, мінус - нічна зміна. Повертаючись після зміни на квартиру, я лягав спати близько сьомої ранку, просинався десь об одинадцятій. Відчуття були такі що як ніби то і не спав. Голова гуділа. Поївши знову лягав спати на кілька годин. А у вечері знову на зміну.

Але на перший час така робота дуже добре підходить. Влаштуватись можна дуже швидко. Завжди є відкриті вакансії. Хоч оплата і мінімальна, але ж від вас і не вимагають якихось особливих знань та умінь, до того ж і зарплату виплачують щотижня.

Ще що вразило - ніхто ні з працівників, ні з головних на зміні, ні до кого не підвищували голосу. Ніхто на мене не кричав, якщо я в перші дні щось не встигав та ще губився що і де, а спокійно підходили, підказували і допомагали. Всі були досить доброзичливі.

Так що можу рекомендувати роботу на заводі для новоприбулих іммігрантів в США. Висилати своє резюме перед приїздом сенсу мабуть немає, а от виписати адреси всіх заводів в тому місті, куди збираєтесь, та подивитись до них маршрути на карті - буде дуже корисно.

Щоб не пропустити нову інформацію підписуйтесь на оновлення блогу через RSS або електронну пошту

Немає коментарів :

Дописати коментар

УВАГА!!!
Я коментарі не модерую - але весь спам буде видалятись. Якщо даєте якесь посилання то слідкуйте щоб воно було в тему статті. Дякую.