неділя, 27 січня 2019 р.

Як економити в США або де взяти продукти безкоштовно

Якщо ви приїхали в США не маючи значних запасів коштів, то питання економії буде дуже актуальне в перший час. Скільки ж можна зекономити не купуючи продукти харчування і де їх тоді брати безкоштовно? 

В середньому, на харчування на місяць одному доведеться витрачати близько 200 доларів. Але ці гроші можна зекономити і заплатити їх, на приклад, за житло. Де ж тоді брати продукти. Тут є кілька варіантів. 

Фудстемпи в США - це програма допомоги продуктами мешканцям, які або зовсім не мають роботи, або у них низькі доходи. Тут є одне "але" - так як це державна допомога, то ті, хто приїхав в США по виграній грінкарті, не мають права користуватись нею. Хоча серед іммігрантів існує й протилежна думка - що таки саме фудстемпами можна користуватись на відміну від іншої державної допомоги. Тут вже сам кожен вирішує чи брати їх чи відмовитись. 

Інший варіант - шукати місця видачі безкоштовних продуктів - зазвичай такою благодійністю займаються церкви. І щоб отримати цю допомогу не потрібно подавати ніяких документів, які б показували ваш дохід чи його відсутність. Потрібні продукти - приходь і бери раз на тиждень. Що можна знайти у такому продуктовому пакеті? Зазвичай там хліб, картопля, рис, квасоля, рибні та м'ясні консерви, консервований зелений горошок та кукурудза, пластівці швидкого приготування, печиво. Звісно що це не якийсь стандартний набор і ці продукти можуть бути різними в різних місцях. 

І ще один відомий мені варіант - робота волонтером у фудбанку, тобто в місці де видають продукти малозабезпеченим американцям. Відпрацювавши 3-4 години раз на тиждень можна попросити взяти з собою додому трохи продуктів, які залишились після роздачі. Хоча треба мати на увазі, що не в усіх фудбанках це дозволяється. Влаштуватись у фудбанк волонтером просто - заповнюєте анкету, вас реєструють як волонтера, і приступаєте до роботи. Можете отримувати різні завдання - перебирати фрукти та овочі, сортувати пакети з їжею, працювати в залі та видавати продукти, допомагати донести продукти до автомобіля і т.п.

Отже, не переживайте, голодними в США точно не залишитесь.

Щоб не пропустити нову інформацію підписуйтесь на оновлення блогу через RSS або електронну пошту

субота, 26 січня 2019 р.

Де в США дешево поїсти. Буфети та піцерії

Коли немає бажання чи часу готувати дома, можна сходити пообідати в буфет чи піцерію. В Альбукерке це зовсім дешево. Вхід в китайський буфет, в який ми ходили з друзями, коштував 8 доларів з одного, і 6 доларів - в піцерію. Ціни без врахування чайових, а це зазвичай ще 1-2 долара від такої суми. Плюсом таких закладів є те, що платити потрібно тільки за вхід, а там вже ти можеш їсти все що захочеш і в будь-якій кількості. 

buffet ABQ

buffet ABQ

buffet ABQ


А для любителів піци в піцерії можна спробувати різні види цієї страви запиваючи водою з льодом.



Щоб не пропустити нову інформацію підписуйтесь на оновлення блогу через RSS або електронну пошту

ESL classes або де вивчати англійську іммігранту

ESL classes Albuquerque

Хто не знає, ESL classes - це курси англійської мови для іноземців як другої (тобто вона для вас не рідна). Такі курси можна відвідувати безкоштовно, сплативши тільки реєстраційний внесок. Сумма внеску буде різна в залежності від штату, в якому ви проживаєте. В Альбукерке, наприклад, ESL classes проводять в коледжі і реєстрація коштує всього 10 доларів.  Тривалість курсів близько трьох місяців. В рік є два набори - на осінній та весняний семестри. 

Мої знайомі в Альбукерке порадили мені зразу ж піти та зареєструватися на ці курси англійської. Хоча я і читав в інтернеті багато думок про те, що ці курси будуть корисні тільки для тих, хто взагалі не знає мову, а в мене вже був деякий рівень знань, але все ж таки вирішив спробувати.

Перш за все знайшов на гугл картах адресу коледжу та подивився, які автобуси туди ходять. Їхати довелося близько півгодини одним автобусом, потім або пересідати на інший автобус та ще їхати близько 10 хвилин, або 40 хв. йти пішки. Проїхавши першу частину маршруту, вийшовши з автобуса я перейшов дорогу, дійшов до зупинки і став чекати. На кожній зупинці є розклад руху автобусів і їздять вони точно по тому часу, який вказано. Потрібний мені автобус проїхав 5 хвилин тому і наступного доведеться чекати ще 35 хвилин. Ну я не дуже розстроївся - адже, не дивлячись на початок грудня, на вулиці була чудова тепла погода - яскраво синє небо та близько 18 градусів тепла. Спішити не було куди і я повільно пішов в сторону коледжу - три кілометра то ні про що в американських мірках, майже поруч.

CNM College Albuquerque

Зайшовши до будівлі коледжу, запитав, де мені можна взнати інформацію про курси англійської. Мене провели до кабінету, в якому реєстрували на ESL classes. Дали заповнити анкету, взяли мій паспорт для реєстрації та відправили платити 10 доларів внеску. Заплативши гроші я знову повернувся до кабінету. Взявши квитанцію мені видали направлення на тестування, щоб визначити мій рівень англійської мови. Тестування відбувалось на другому поверсі коледжу, в спеціально обладнаному кабінеті. На вході мене попросили все дістати з кишень, в тому числі і мобільний телефон. Дали папірець, на якому було вказано номер комп'ютера за яким я мав проходити тестування та логін і пароль для входу. Ввівши свої данні в комп'ютер я розпочав тестування. Тести були тільки письмові - вставити пропущене слово, визначити вірний порядок слів у реченні, вставити вірне закінчення та форму дієслова, прочитати текст і з кількох варіантів речень вибрати те, яке стосується цього тексту... і тому подібне. На все про все витратив близько 50 хв., хоча на тест відводилось півтори години, але завдання були не надто складні, тому і справився раніше. Результат мого тесту зразу ж роздрукували на принтері і визначили мене в групу з середнім рівнем знання мови. Далі видали розклад занять і сказали приходити в середині січня, тоді розпочинається весняний семестр. 

Забігаючи на перед, скажу що на курси англійської я так і не пішов. Але про це пізніше.

Щоб не пропустити нову інформацію підписуйтесь на оновлення блогу через RSS або електронну пошту

пʼятниця, 25 січня 2019 р.

Робота в США. Перша ніч на заводі

Отже, всі мої пошуки роботи зайняли небагато часу. Ось і настав час йти на першу робочу нічну зміну. Мені пощастило, що серед інших працівників - мексиканців, іранців, філіппінців на заводі працював ще й українець. Та ще й і в одну зі мною зміну. Та ще й дорога від його будинку до заводу якраз пролягала мимо тієї квартири, в якій я мешкав. Завдяки йому я і знайшов цю свою першу роботу в США. От так вдача.

І ось цей мій новий знайомий люб'язно запропонував підвозити мене до заводу. Інакше довелось б вираховувати коли там буде їхати автобус і приїжджати до заводу десь на годину раніше. Бо зміна починається о 22.00, а останній автобус на цьому маршруті відправляється о 9-тій вечора. Хоча був варіант і пішки йти. До заводу було відносно не далеко, але ходити ввечері по незнайомому місту було доволі лячно.

Згодом довелось б все-таки купувати велосипед. Цей транспорт в Альбукерке найдешевший і найшвидший. Судячи з Гугл карт, інколи велосипедом до місця призначення можна доїхати швидше ніж громадським транспортом. А все тому, що автобус їде по своєму маршруту, а на велосипеді можна "зрізати" і поїхати в потрібному напрямку, не роблячи зайвих кіл. А також для велосипедистів по всьому місту є спеціальні велостежки, які пролягають окремо від доріг, по яких їдуть автобуси.

Товариш скинув повідомлення в мессенджер що вже під'їжджає. Швиденько взувши кросівки та схопивши пакет з вечерею (сьогодні то були макарони з куркою) я вийшов на вулицю. Через деякий час під'їхав автомобіль, що  вирізнявся з поміж-інших маленьким прапорцем України, який був прикріплений на лобовому склі. Кілька хвилин - ось ми вже і на місці - на парковці біля входу в цех. 

На вході електромагнітний замок, який відкривається перепусткою - пластиковою карткою зі моїм фото, іменем та прізвищем. За дверима невеличка столова з холодильниками, в яких можна зберігати свою їжу, кількома мікрохвильовками та телевізором. На стіні - годинник, щоб кожен, хто прийшов на обід чи перерву, міг контролювати свій час. Далі роздягальня і сам цех. Мене зустрів головний зміни, привітався, видав захисні окуляри і беруші та показав мені як і де я маю відмічатися коли прийшов на роботу, пішов та прийшов з обідньої перерви та закінчив зміну.  Показав мені що я маю робити в цеху та й пішов займатися своїми справами.

Робота вантажником на заводі виявилась доволі простою та не важкою. Забіжу на перед, та скажу, що важче пустого пластикового ящика нічого піднімати не довелось. Якщо коротко, то вся робота зводилась до того, щоб брати готову продукцію, складати її у ящики у певній кількості, та відвозити ящики на склад, записуючи кожну партію у спеціальну відомість. Ось і все. Ніби просто. Але у зв'язку з тим, що на цій посаді часто змінюються працівники, людей не вистачало і часто доводилось працювати дуже швидко. Особливо це відчувалось, коли хтось один з вантажників йшов на обід і тоді доводилось крім своєї лінії допомагати ще й на сусідній. Стосувалось то тільки нічної зміни. Хоча й зарплата на нічній зміні була трошки вища ніж на денній, але йти працювати сюди багато бажаючих не було, тому на нічну зміну завжди були відкриті вакансії.

Перші дні були особливо важкими. Всю ніч доводилось бігати як білка в колесі - конвеєр - ящики - склад - відомість... Можна було робити кількасекундні перерви, щоб попити води. Також за зміну було дві оплачувані перерви по 15 хвилин, та неоплачувана обідня перерва тривалістю 30 хвилин. Особливо треба було слідкувати за часом обідньої перерви - спізнився хоч на хвилину - то за годину вже не заплатять. Краще прийти раніше ніж спізнитися. Але плюс в тому - що час летів швидко. Дуже вдячний своєму товаришу, який в усьому мені допомагав перші дні, все показав і розказав по роботі, познайомив з колективом. І вже через тиждень я до всього звик. Єдиний, мабуть, мінус - нічна зміна. Повертаючись після зміни на квартиру, я лягав спати близько сьомої ранку, просинався десь об одинадцятій. Відчуття були такі що як ніби то і не спав. Голова гуділа. Поївши знову лягав спати на кілька годин. А у вечері знову на зміну.

Але на перший час така робота дуже добре підходить. Влаштуватись можна дуже швидко. Завжди є відкриті вакансії. Хоч оплата і мінімальна, але ж від вас і не вимагають якихось особливих знань та умінь, до того ж і зарплату виплачують щотижня.

Ще що вразило - ніхто ні з працівників, ні з головних на зміні, ні до кого не підвищували голосу. Ніхто на мене не кричав, якщо я в перші дні щось не встигав та ще губився що і де, а спокійно підходили, підказували і допомагали. Всі були досить доброзичливі.

Так що можу рекомендувати роботу на заводі для новоприбулих іммігрантів в США. Висилати своє резюме перед приїздом сенсу мабуть немає, а от виписати адреси всіх заводів в тому місті, куди збираєтесь, та подивитись до них маршрути на карті - буде дуже корисно.

Щоб не пропустити нову інформацію підписуйтесь на оновлення блогу через RSS або електронну пошту