вівторок, 17 квітня 2018 р.

JetBlue. Переліт Нью-Йорк-Альбукерке

Продовження... Початок Переліт Київ-Нью-Йорк.

Після виходу з літака всі пасажири стали в довжелезну чергу, до якої підходили й пасажири з інших рейсів. Простояв в черзі близько півтори години. Познайомився з хлопцем та дівчиною, які також прилетіли по виграній грінкарті. В них була пересадка до іншого міста і до вильоту залишалось менше двох годин. Вони дуже нервували, все переживали чи встигнуть на свій рейс. Потім хлопець пішов шукати працівника міграційної служби і почав йому пояснювати що в них коротка стиковка і скоро їх літак. Їх попросили зачекати. І через деякий час цього хлопця з дівчиною запросили до окремої черги, в якій було всього десь 10-15 чоловік. Я думаю що вони встигли на свій рейс та ще й з запасом часу. так що якщо ви не встигаєте з пересадкою - вам завжди допоможуть.

От і підійшла моя черга спілкуватися з міграційним офіцером. Я привітався, дав йому свій паспорт та жовтий конверт. Конверт він розірвав, в паспорт поставив штамп про в'їзд, зняв відбитки та сфотографував мене. Подивився декларацію і щось там відмітив, віддавши її мені і сказав "Next". Зайняло все не більше 5 хв. Дуже швидко. Далі наступному офіцеру віддав декларацію і пішов забирати свою сумку.

Потім я трохи розгубився. Читав на на одному форумі що після того, як забереш багаж, поруч має бути стійка, де приймають транзитний багаж, та працівники самі перевантажують його в потрібний літак. Нічого такого я не побачив, всі, хто забрав багаж, виходили через двері. Що там за дверми, я не знав. Подумав може та стійка десь там. Ну і я пішов за ними. Двері автоматично закрились за мною і я опинився на виході з терміналу в місто. Там стояв натовп зустрічаючих - у когось були надруковані таблички з іменем, хтось набрав ім'я на планшеті та розмахував ним над головою, аби привернути увагу прилетівших пасажирів. Я чогось вирішив що повернув не туди - адже ніяких стійок з прийому багажа ніде не було. 

Хотів було повернутися, але чорношкірий охоронець, який стояв біля дверей, мене не пустив, сказав що назад повертатись не можна. Я розгубився. Думаю, ну все, що робити далі? Куди мені віднести свій багаж, щоб його завантажили на мій наступний рейс? Куди йти далі? Була вже шоста вечора. До літака в Альбукерке залишалось дві години. Я знову повернувся до того ж охоронця біля виходу з терміналу - він мене прогнав, сказавши що сюди мені не можна. Я спитав а куди ж мені йти і що робити далі - він знову повторив щоб я йшов звідси бо тут не можна стояти. А куди мені йти йому не відомо. Я вирішив звернутися до іншого охоронця. Він також мало що зрозумів з того, що я хочу, але сказав що мені треба вийти з терміналу, сісти на ейртрейн і доїхати до 5 терміналу, звідки летить літак до Альбукерке. Це я і сам знав - мене цікавило кому віддати сумку щоб її загрузили в літак - охоронець того не знав. Я присів на лавку, трохи заспокоївся... І тоді до мене дійшло - не треба вірити всьому що пишуть на форумах. Якщо я прилетів в сьомий термінал, а вилітаю з п'ятого - то зрозуміло ж що йти потрібно в п'ятий термінал і там здавати свій багаж. Адже це очевидно! Чому я зациклився на своєму багажі???

Щоб потрапити на ейртрейн потрібно було вийти з терміналу аеропорту, перейти через дорогу та зайти в приміщення з якого він відправлявся. Знайти було не важко - кругом вказівники. Проїхавши одну зупинку я потрапив в потрібний мені п'ятий термінал. 

Далі все було просто та інтуїтивно зрозумілу. Кругом вказівники. В першу чергу здав сумку в транзитний багаж. Зразу при вході кілька лєнт, з написом dropbag, біля кожної працівник, який його приймає. Я підійшов, показав посадковий талон на смартфоні. Він просканував, потім просканував бірку на сумці, яку наклеїли ще в Львові, сказав "ОК". Я поклав сумку на лєнту і вона поїхала. Як камінь впав з душі!! Значить я не помилився і все нормально. Нарешті розібрався з багажем! 

А далі те ж саме що і в Києві. Реєстрація на рейс - приклав смартфон з відкритим на екрані посадковим талоном до сканера, показав паспорт і пішов проходити службу безпеки. Все з кишень в корзину, туда ж куртку, рюкзак, ремінь, взуття. Речі через сканер. Мене також через сканер. Все, пройшов. Далі величезний зал відльоту. Пішов шукати потрібний гейт. До вильоту залишалась ще година. Прогулявся по терміналу, потім присів, зайшов через безкоштовний wi-fi в інтернет (до речі, в 7 терміналі також є безкоштовний wi-fi, але мій смартфон чомусь відмовлявся з'єднуватись, а от в 5 терміналі працював без проблем). Написав спочатку дружині, що я вже в Нью-Йорку. Я в Нью-Йорку!!! Важко було навіть повірити в те, що це реальність а не сон! Потім написав друзям, що вже чекаю виліт до Альбукерке. Виліт затримали на півгодини. Посадку розпочали о 20.00. Літак був набагато менший ніж до Нью-Йорка, схожий на той, яким летів зі Львова до Києва - два ряди крісел, по три крісла в кожному - в кріслі монітор, по якому транслювали якісь передачі, фільми та карту польоту.  Все це можна було перемикати з пульта, вмонтованого в ручку крісла. Навушники не роздавали, мабуть потрібно було використовувати тільки свої. 

Летіти близько п'яти годин. Зразу після зльоту почало сильно на сон хилити. В результаті вирубився і прокинувся коли вже йшли на посадку. Майже весь політ проспав. Літак запізнився на 20 хв. та приземлився о 23.20 за місцевим часом. Після виходу з літака пішов за іншими пасажирами, треба було десь найти свій багаж. В Аеропорту Альбукерке було трохи по-іншому - спочатку потрібно було вийти з терміналу, а вже потім забирати багаж. При виході мене зустріли мої друзі, та ми разом пішли шукати мій багаж. Частина сумок крутилася на лєнті, частина ще виїжджала, але на табло чомусь було написано "Багаж із Сан-Франциско". Пішли шукати далі, але ніде більше не було ні сумок ні людей. Вернулися назад. І ось якраз появилась моя сумка. Ми пішли до виходу. Ось він, американський південь. Це повітря! Не дивлячись на те, що на вулиці кінець листопада - на вулиці було дуже тепло. Думаю градусів 12 тепла. А я в зимовій куртці та сапожках. Сіли в машину і через 10 хвилин були вже біля квартири моїх друзів. Мене нагодували. Посиділи, поговорили. Дуже стомився, очі самі закривались. Я пішов спати. Так закінчився мій перший день в Америці.

Щоб не пропустити нову інформацію підписуйтесь на оновлення блогу через RSS або електронну пошту

Немає коментарів :

Дописати коментар

УВАГА!!!
Я коментарі не модерую - але весь спам буде видалятись. Якщо даєте якесь посилання то слідкуйте щоб воно було в тему статті. Дякую.