четвер, 26 квітня 2018 р.

Альбукерке. Перші дні в США

Прилетів я в суботу пізно ввечері рейсом Нью Йорк - Альбукерке. На другий день також вихідний, тому особливо не було чим займатися. Пішли з друзями оглядати місто. Вірніше не місто, а всього одну вулицю, на якій вони жили. Автомобіля в друзів не було, а пішки далеко не зайдеш. В цей день я зробив свою першу витрату в США - покупка проїзного на автобус. На місяць він коштує 30 дол. За одно і розвіяв міф, що в США в магазинах не беруть 100 доларові купюри. Я навіть в Україні хотів трохи дрібних купюр придбати, як радили на форумах. Але в нашому місцевому банку їх не було. Нормально взяли і дали здачу. Ніяких запитань не виникло. Екскурсією по магазинах і закінчився мій перший день в США.

В понеділок вирішив зразу ж взятися до справи - поїхав в ССН офіс щоб дізнатися як там просуваються справи з виготовлення мого номеру соціального страхування. Тут також питання не однозначне - комусь цей номер приходить через два тижні автоматично і нікуди їхати не треба, а хтось їздить по кілька разів до офісу і все рівно чекає дуже довго. Друзі порадили не чекати, а зразу ж їхати і взнавати коли отримаю свій ССН.  Офіс цієї організації знаходиться в центрі міста, їхати туди 40 хвилин на автобусі. Перший досвід поїздки американським автобусом. Багато чув що в автобусах в США їздить специфічний контингент - бідні, хворі, бездомні... Нічого такого не помітив - люди як люди. Привітний шофер, який зі всіма вітається. Чистий салон та сидіння автобуса. Мій друг сам запропонував поїхати зі мною та допомогти. Я звісно ж з радістю погодився - все ж таки нова країна, нове місто, та ще й з англійською у мене не дуже добре. Приїхали в центр міста, зійшли з автобуса. Ну я такого і очікував - пусті вулиці. Де не де можна зустріти поодинокого безхатченка, який у візку із супермаркета штовхає свої пожитки. На жаль я не встиг зробити фото.

Ось ми уже й біля ССН офісу. Щоб зайти в середину, треба пройти службу безпеки, подібну як в аеропорту. Далі потрібно підійти до терміналу, і вибрати питання, по якому хочу звернутись, роздрукується талончик з номером черги. Далі потрібно чекати доки номер черги засвітиться на екрані, там буде написано до якого віконечка звернутись. Через 20 хвилин очікування засвітився мій номер, його також продублювали через гучномовець. Ми пішли до потрібного віконечка. За склом сидів чоловік. Я почав говорити та намагався пояснити чого я прийшов та чого я хочу. Через хвилювання у мене це погано виходило. Тут справу в свої руки взяв мій друг і процес пішов значно швидше. Працівник по ту сторону скла не міг спочатку зрозуміти що йому робити і, взявши мій паспорт, пішов з кимось радитись. Повернувшись за кілька хвилин почав щось друкувати на комп'ютері і потім знову кудись пішов. Прийшовши, він повернув мені паспорт та передав аркуш паперу, на якому було надруковано що мій номер соціального страхування в процесі виготовлення. З гарним настроєм ми з другом повернулись на квартиру. Непоганий результат. Я читав на форумі, що в більшості випадків працівники офісу відправляли додому чекати два тижні, коли прийде номер і нічого не пояснювали і не давали ніяких паперів. А коли через два тижні нічого не приходило - їх знову відправляли чекати ще два тижні. І таких історій багато. Виходить що мені пощастило.

Трохи про перші враження від міста Альбукерке. По відчуттях то тут все так, як наприклад в нас в Україні, тільки все англійською. Особливо ніякого шоку нема, та і я не надіявся що зразу все буде тут просто і зрозуміло. От уявіть наш український обласний центр, і ніде нема людей на вулиці, а на горизонті гори - ото і буде Альбукерке.

Погода мені дуже сподобалась.  Кінець листопада, а на вулиці +20, чисте блакитне небо, свіже повітря.  Довелось знімати зимову куртку, сапожки, і одягати кросівках та светр. 

Щоб не пропустити нову інформацію підписуйтесь на оновлення блогу через RSS або електронну пошту

вівторок, 17 квітня 2018 р.

JetBlue. Переліт Нью-Йорк-Альбукерке

Продовження... Початок Переліт Київ-Нью-Йорк.

Після виходу з літака всі пасажири стали в довжелезну чергу, до якої підходили й пасажири з інших рейсів. Простояв в черзі близько півтори години. Познайомився з хлопцем та дівчиною, які також прилетіли по виграній грінкарті. В них була пересадка до іншого міста і до вильоту залишалось менше двох годин. Вони дуже нервували, все переживали чи встигнуть на свій рейс. Потім хлопець пішов шукати працівника міграційної служби і почав йому пояснювати що в них коротка стиковка і скоро їх літак. Їх попросили зачекати. І через деякий час цього хлопця з дівчиною запросили до окремої черги, в якій було всього десь 10-15 чоловік. Я думаю що вони встигли на свій рейс та ще й з запасом часу. так що якщо ви не встигаєте з пересадкою - вам завжди допоможуть.

От і підійшла моя черга спілкуватися з міграційним офіцером. Я привітався, дав йому свій паспорт та жовтий конверт. Конверт він розірвав, в паспорт поставив штамп про в'їзд, зняв відбитки та сфотографував мене. Подивився декларацію і щось там відмітив, віддавши її мені і сказав "Next". Зайняло все не більше 5 хв. Дуже швидко. Далі наступному офіцеру віддав декларацію і пішов забирати свою сумку.

Потім я трохи розгубився. Читав на на одному форумі що після того, як забереш багаж, поруч має бути стійка, де приймають транзитний багаж, та працівники самі перевантажують його в потрібний літак. Нічого такого я не побачив, всі, хто забрав багаж, виходили через двері. Що там за дверми, я не знав. Подумав може та стійка десь там. Ну і я пішов за ними. Двері автоматично закрились за мною і я опинився на виході з терміналу в місто. Там стояв натовп зустрічаючих - у когось були надруковані таблички з іменем, хтось набрав ім'я на планшеті та розмахував ним над головою, аби привернути увагу прилетівших пасажирів. Я чогось вирішив що повернув не туди - адже ніяких стійок з прийому багажа ніде не було. 

Хотів було повернутися, але чорношкірий охоронець, який стояв біля дверей, мене не пустив, сказав що назад повертатись не можна. Я розгубився. Думаю, ну все, що робити далі? Куди мені віднести свій багаж, щоб його завантажили на мій наступний рейс? Куди йти далі? Була вже шоста вечора. До літака в Альбукерке залишалось дві години. Я знову повернувся до того ж охоронця біля виходу з терміналу - він мене прогнав, сказавши що сюди мені не можна. Я спитав а куди ж мені йти і що робити далі - він знову повторив щоб я йшов звідси бо тут не можна стояти. А куди мені йти йому не відомо. Я вирішив звернутися до іншого охоронця. Він також мало що зрозумів з того, що я хочу, але сказав що мені треба вийти з терміналу, сісти на ейртрейн і доїхати до 5 терміналу, звідки летить літак до Альбукерке. Це я і сам знав - мене цікавило кому віддати сумку щоб її загрузили в літак - охоронець того не знав. Я присів на лавку, трохи заспокоївся... І тоді до мене дійшло - не треба вірити всьому що пишуть на форумах. Якщо я прилетів в сьомий термінал, а вилітаю з п'ятого - то зрозуміло ж що йти потрібно в п'ятий термінал і там здавати свій багаж. Адже це очевидно! Чому я зациклився на своєму багажі???

Щоб потрапити на ейртрейн потрібно було вийти з терміналу аеропорту, перейти через дорогу та зайти в приміщення з якого він відправлявся. Знайти було не важко - кругом вказівники. Проїхавши одну зупинку я потрапив в потрібний мені п'ятий термінал. 

Далі все було просто та інтуїтивно зрозумілу. Кругом вказівники. В першу чергу здав сумку в транзитний багаж. Зразу при вході кілька лєнт, з написом dropbag, біля кожної працівник, який його приймає. Я підійшов, показав посадковий талон на смартфоні. Він просканував, потім просканував бірку на сумці, яку наклеїли ще в Львові, сказав "ОК". Я поклав сумку на лєнту і вона поїхала. Як камінь впав з душі!! Значить я не помилився і все нормально. Нарешті розібрався з багажем! 

А далі те ж саме що і в Києві. Реєстрація на рейс - приклав смартфон з відкритим на екрані посадковим талоном до сканера, показав паспорт і пішов проходити службу безпеки. Все з кишень в корзину, туда ж куртку, рюкзак, ремінь, взуття. Речі через сканер. Мене також через сканер. Все, пройшов. Далі величезний зал відльоту. Пішов шукати потрібний гейт. До вильоту залишалась ще година. Прогулявся по терміналу, потім присів, зайшов через безкоштовний wi-fi в інтернет (до речі, в 7 терміналі також є безкоштовний wi-fi, але мій смартфон чомусь відмовлявся з'єднуватись, а от в 5 терміналі працював без проблем). Написав спочатку дружині, що я вже в Нью-Йорку. Я в Нью-Йорку!!! Важко було навіть повірити в те, що це реальність а не сон! Потім написав друзям, що вже чекаю виліт до Альбукерке. Виліт затримали на півгодини. Посадку розпочали о 20.00. Літак був набагато менший ніж до Нью-Йорка, схожий на той, яким летів зі Львова до Києва - два ряди крісел, по три крісла в кожному - в кріслі монітор, по якому транслювали якісь передачі, фільми та карту польоту.  Все це можна було перемикати з пульта, вмонтованого в ручку крісла. Навушники не роздавали, мабуть потрібно було використовувати тільки свої. 

Летіти близько п'яти годин. Зразу після зльоту почало сильно на сон хилити. В результаті вирубився і прокинувся коли вже йшли на посадку. Майже весь політ проспав. Літак запізнився на 20 хв. та приземлився о 23.20 за місцевим часом. Після виходу з літака пішов за іншими пасажирами, треба було десь найти свій багаж. В Аеропорту Альбукерке було трохи по-іншому - спочатку потрібно було вийти з терміналу, а вже потім забирати багаж. При виході мене зустріли мої друзі, та ми разом пішли шукати мій багаж. Частина сумок крутилася на лєнті, частина ще виїжджала, але на табло чомусь було написано "Багаж із Сан-Франциско". Пішли шукати далі, але ніде більше не було ні сумок ні людей. Вернулися назад. І ось якраз появилась моя сумка. Ми пішли до виходу. Ось він, американський південь. Це повітря! Не дивлячись на те, що на вулиці кінець листопада - на вулиці було дуже тепло. Думаю градусів 12 тепла. А я в зимовій куртці та сапожках. Сіли в машину і через 10 хвилин були вже біля квартири моїх друзів. Мене нагодували. Посиділи, поговорили. Дуже стомився, очі самі закривались. Я пішов спати. Так закінчився мій перший день в Америці.

Щоб не пропустити нову інформацію підписуйтесь на оновлення блогу через RSS або електронну пошту

четвер, 12 квітня 2018 р.

МАУ відгук про переліт Київ-Нью-Йорк

Початок Переліт до США

То був мій перший політ авіокомпанією МАУ та взагалі перший політ літаком. Які враження? Та нічого надзвичайного. Можна порівняти з поїздкою автобусом. Ніякого страху чи переживань не було. Таке відчуття буцімто літав все життя. 

Отже, вилетів я літаком Львів-Київ. Політ був нетривалим. В Борисполі приземлилися приблизно через годину. Сідали в суцільному тумані. Зійшовши з трапу всі пасажири сіли до автобуса, який повіз нас до терміналу прильоту. Далі потрібно було пройти паспортний контроль та службу безпеки аеропорту. Якщо паспортний контроль пройшов доволі швидко - хвилина - дві, то на перевірку службою безпеки аеропорту довелось простояти в черзі близько півгодини. Далі стандартна процедура. Потім пішов шукати гейт вильоту на Нью Йорк. Там знову паспортний контроль - звіряли прізвище, ім'я з даними на жовтому конверті з посольства. Далі знову служба безпеки, але крім одягу, кишень, перевіряли ще й взуття. Потрібно було роззутись та скласти взуття разом зі своїми речами, ручною поклажею (брав з собою рюкзак в літак). Зайшов в скляну кабіну, ноги на ширині плеч на спеціальні жовті відмітки, руки в сторони. Пройшовши через сканер працівник служби безпеки обшукував мене особисто, та запитав чи ніхто незнайомий не підходив до мене та не просив передати комусь передачу в США. Я сказав що ніхто не підходив. Далі мене запитали чи то дійсно мій рюкзак та спитали дозволу його відкрити. Я відповів ствердно. Працівник відкрив і перевірив при мені мій рюкзак. Подякував в сказав що можу бути вільним. Вся процедура зайняла близько 5-6 хвилин. І так перевіряли кожного пасажира рейсу до Нью-Йорка. До відльоту година… Ще трохи і я залишу країну. Вже ніякої тривоги чи хвилювання не відчувалось. Я стояв біля вікна терміналу і дивився на велетенський авіалайнер, який повезе мене далеко від дому. 



Ось вже і посадка. Літак великий.  Три ряди крісел. По два з боків і чотири по центру. В літаку були вільні місця, біля мене ніхто не сидів. За день до відльоту я зареєструвався на рейс на сайті МАУ. Під час реєстрації можна безкоштовно обрати собі місце в салоні і я вибрав крісло біля ілюмінатора. Але, забігши на перед, скажу що землю я бачив при зльоті в Києві та при посадці в Нью-Йорку. А всі 10 годин перельоту було видно тільки хмари, де не де в розриви яких проглядала земля, що було досить рідко. 


Переліт минув доволі швидко. Годували один раз - макарони з м'ясом, консервовані огірки, булочка з маслом, якийсь салат, кусочок солодкого пирога і томатний сік. Потім ближче до посадки давали вечерю - пиріг з куркою та чай. Їжа така собі, не дуже мені сподобалась. Не можу сказати що смачно, але їсти можна. До речі, в мене потім, уже в аеропорту Нью-Йорка, почало сильно від неї в животі гурчати. Так що таблетки, типу активованого вугілля, брати з собою в дорогу обов'язково.

Також розносили алкогольні напої але то вже було за окрему плату. Та й і не купував їх майже ніхто. На борту скучно. В ілюмінаторі тільки хмари. Між рядами був великий телевізор на якому показували якийсь фільм якості старих відеокасет з китайськими субтитрами. Дивно чим був обумовлений такий вибір відео? І чому субтитри китайською? Загадка. Дивитися не було бажання. Та і майже ніхто з пасажирів той телевізор не дивився. На тому ж екрані час від часу переривали фільм і показували карту польоту, з якої можна було дізнатись де зараз літак і скільки ще залишилось. Трохи дрімав, трохи дивився на хмари. Так і пролетіли майже 11 год. Із за зміни часових поясів день не закінчувався. Вилетіли об 11 годині ранку, а прилетіли о 14 годині дня. Ось літак почав знижуватись. Мабуть занадто швидко, бо в вухах почало сильно закладати. За вікном попливли одноповерхові будиночки, а в дальні виднівся Манхеттен з його висотками. Десь там була і статуя свободи, але розгледіти було неможливо. Ось такий він Нью-Йорк. З висоти пташиного польоту з тієї сторони, звідки залітав літак - звичайне таке  собі місто. 

Взагалі перельотом був задоволений. Літак вилетів з Києва вчасно, прилетів до Нью-Йорка також вчасно. Стюардеси всі файні та уважні. Мінуси - не сподобалась їжа та скучно на борту. Телевізор можуть дивитися хіба що ті, хто близько біля нього сидить. А здалеку - не зручно. Хіба що спостерігати за картою польоту.

Щоб не пропустити нову інформацію підписуйтесь на оновлення блогу через RSS або електронну пошту

субота, 7 квітня 2018 р.

Переліт до США. Частина перша - Львів - Київ

Події, які будуть описані далі, відбувались в минулому, 2017 році. Нарешті почну свою розповідь та поділюсь враженнями про кількамісячне перебування в США.

Отже, квитки на літак куплені, час збиратись в дорогу та вирушати у далеку путь на інший континент у нове життя. На жаль, це крок доводиться розпочинати одному, залишаючи дружину та доньку дома, в Україні. Але ж це не на завжди. Поїду, подивлюсь, розвідаю ситуацію що там і як за кордоном. Якщо сподобається - тоді і сім'ю буду забирати із собою.

Майже весь тиждень перед відльотом був дуже нервовим. Різні думки лізли в голову. Чи вірно я роблю, що мене чекає за океаном, як буде моя сім'я без мене. Адже це подорож за 10 тисяч кілометрів. Не зрозуміло було чи вистачить мені коштів, які брав з собою, які ще витрати чекають на мене там, за океаном. Були навіть думки відмовитись від цієї поїздки… А чи не буду потім все життя жаліти над втраченою можливістю? До того ж мене в США чекали знайомі, я знав що зустрінуть, нададуть житло на перший час. Все вже домовлено. В крайньому випадку, якщо щось не вийде чи не сподобається - так приїду додому - заспокоював себе.  Так, я програю, потрачу гроші, які збирав не один рік. Але гроші то лише папір. Я їх з часом відроблю і поверну. Наприклад поїду літом в Польщу на збори полуниці чи на завод. За три місяці поверну.

 Напередодні відльоту, ввечері сів за комп'ютер, зареєструвався на рейс до Нью-Йорка та роздрукував посадкові талони. Сумку вирішив збирати зранку. Прокинувся о сьомій. О восьмій відвів дочку до школи. Прийшла сестра, побажала удачі. Потім папа і мама. Почали з дружиною збирати сумку. Ось і час йти до автобусу. Так почалась моя багатоденна подорож до такої далекої Америки. 

Тяжко далась розлука. Найважче було вийти з квартири, а потім, на автостанції, сісти до автобуса. Під час багатогодинної поїздки до Львова було чимало часу на роздуми. Раніше і не міг подумати що мені так важко даються дальні поїздки. Сидів та спостерігав у вікно. Пейзаж майже не мінявся. Ліс - поле - село - якась автостанція - зупинка - ліс - поле... Близько 11 вечора автобус прибув на автовокзал. Львів зустрів дрібним осіннім дощем та майже пустими платформами. Далі потрібно було шукати таксі, тому що ввечері громадський транспорт вже не ходить і до аеропорту не доберешся.

Вийшовши з території автовокзалу я побачив кілька автомобілів таксі, припаркованих недалеко від зупинки громадського транспорту. Підійшов до першого. 130 грн. до аеропорту. Дорого. Підійшов до другого - 150 грн. Ну так, все як і читав на форумах, де радили не брати таксі біля автовокзалу. Вирішив викликати по телефону і зекономити гроші. Добре що номер завчасно знайшов в інтернеті і записав ще вдома. Довелось чекати 15 хв. доки приїхало таксі. За кермом був балакучий водій, який все допитувався куди це я зібрався в таку погоду. В одні руці тримав телефон і все намагався щось там натиснути, і у нього, судячи з усього, не дуже то виходило, а диспетчер в цей час зо три рази мені передзвонювала та все уточняла чи приїхало таксі, бо у них в системі чомусь ця поїздка не закрита. Через десять хвилин таксі під'їхало до будівлі аеропорту. Подякувавши та забравши свої речі з багажника, я кілька хвилин розглядав новий термінал. Жодної людини довкола. Дощ вже зупинився і в повітрі повис туман... І тиша... Передзвонив дружині що я вже на місці, щоб не хвилювалась, постояв ще кілька хвилин та пішов всередину.

Не думав що така величезна двоповерхова будівля може пустувати. Крім чотирьох охоронців, які прогулювались туди-сюди по залу очікування, більш нікого не було. Я присів на крісло. До вильоту залишалось ще 8 годин. Ось так доведеться просидіти тут одному всю ніч. Вперше пожалкував, що вибрав рейс з такими пересадками і так довго тягнув з покупкою квитків. Якби раніше купив, то можна було б купити з Києва і не сидіти в Львові 8 годин не рахуючи 10-годинної поїздки автобусом. Але що вже вдієш. Крім того, щоб чекати, нічого не залишалось. Близько 3 години ранку почали потроху збиратися пасажири. Біля мене підсіла жінка років 60 і почала розповідати що летить до Нью-Йорка до дочки, що вже п'ятий раз летить. Отак слухаючи розмови жіночки та сидячи в інтернеті через безкоштовний вайфай, минули години очікувань. Як не дивно, досить швидко. Ось вже і п'ята ранку. До стійки МАУ підійшли двоє працівників - молоді хлопець і дівчина, та розпочали реєстрацію на рейс до Києва. Це для мене був перший політ літаком. Що і як робити я не знав, а просто йшов за людьми в черзі і спостерігав за їхніми діями. Підійшов до стійки, показав паспорт і посадковий талон. На сумку наклеїли бірку з кінцевим пунктом поїздки - Альбукерке і вона поїхала на перевірку, а всі пасажири пішли на другий поверх проходити службу безпеки аеропорту. І я за ними. Верхній одяг, ремінь потрібно зняти та покласти в пластикову корзину. Все з кишень також туди - документи, гаманець. Рюкзак туди ж. Транспортер потягнув мої речі через рентген. Працівник служби безпеки запросив пройти через металодетектор. Пройшовши крізь рамку я пішов забирати свої речі. Застібнувши ремінь та одягнувши куртку вирушив до залу очікування.  До вильоту залишалось ще півтори години, а в салон запускають за 30 хв до зльоту. Дуже цікаво було побачити через вікно величезний літак, яким ми мали відлітати до Києва. Вперше так близько бачив літак. Переліт тривав всього годину. Спочатку літак повільно вирулив на злітну смугу, потім дав повну тягу двигунами і різко пішов набирати швидкість. Через кілька секунд літак злетів в небо. Навколо тільки білі хмари, які через хвилину опинилися внизу, а в синьому небі засяяло сонце. Через хмари землі не було видно.

Щоб не пропустити нову інформацію підписуйтесь на оновлення блогу через RSS або електронну пошту

Дешеві квитки на літак в США. Як змінюється ціна

В лютому цього року я написав про те, як купити квиток на літак в США і скільки це коштує. Ціни на квитки в різні міста США я дивився на квітень, тобто до дати відльоту залишалось більше місяця. Сьогодні хочу порівняти на скільки змінились ціни. Тобто, давайте подивимось, яку суму коштів втратить пасажир, якщо купить квиток на літак за три дні та за 3 тижні до польоту.

Перевірив ще раз всі ті дати вильоту, про які говорилось в минулому дописі на тому ж сайті Приватбанку. Ситуація виявилась наступною:

На всі напрямки ціни значно зросли. Найбільше зростання по вильоту з Києва. Найвигідніше літати зі Львова. Втрати коштів там будуть мінімальними. До того, ж ціна квитка зі Львова до Нью-Йорку навіть знизилась.

Перший рейс, який я дивився - до Альбукерке.
Київ - Альбукерке - ціна квитка на 13.04 була 12371 грн. Сьогодні квиток на ту ж дату уже коштує 19719 грн. Квиток подорожчав на 7348 грн.
Якщо подивитися ціни в інші дні квітня, то можна знайти квитки в районі 17 тис. грн., але все ж таки, квитки значно подорожчали.

Львів - Альбукерке на 28 квітня коштував 11632 грн. На сьогодні ціна квитка на цей ж рейс вже 15900 грн. Квиток подорожчав на 4268 грн.
Якщо не важлива саме ця дата, то на квітень є значно нижчі ціни - 12-13 тис. грн. Тут вже подорожчання не дуже значне.

Другий рейс до Портленда. 
Київ - Портленд на 14 квітня коштував 13413 грн., хто купуватиме сьогодні - квиток вже обійдеться 18964 грн. Подорожчання на 5551 грн.
Якщо не важлива дата, то на 15 або 19 квітня можна придбати квиток за 16500 грн.

Львів - Портленд 24 квітня коштував 12439 грн., тепер ціна вже зросла до 13453 грн. Як бачимо, квиток подорожчав всього на 1014 грн.
А ось на 14 квітня квиток навпаки подешевшав і його можна придбати за 12128 грн.

Третій рейс до Фенікса.
Київ - Фенікс на 21 квітня коштував 13867 грн., сьогодні квиток на цю ж дату можна придбати за 17313 грн. Подорожчав на 3446 грн.
На цьому напрямку ціни майже однакові на інші дати. Дешевше немає.

Львів - Фенікс. Ціна на 22 квітня 12439 грн., купуючи квиток сьогодні доведеться заплатити 15657 грн. Ви змушені будете переплатити 3218 грн.
На 16-17-18 квітня ціна буде навіть дешевшою - 12128 грн.

Четвертий рейс до Чикаго
Київ - Чикаго. Ціна на 11 квітня була 12237 грн., на сьогодні - 14042 грн. До відльоту всього кілька днів а ціна зросла найменше, на 1805 грн.
На інші дати можна знайти квиток приблизно з такою ж ціною яка була в лютому.

Львів - Чикаго. Ціна на 11 квітня була 11873 грн., на сьогодні - 12984 грн. Ціна зросла на 1111 грн.
Якщо будете летіти 17 квітня, то квиток буде навіть дешевший - 11700 грн.

І останній рейс до Нью-Йорка.
Київ - Нью-Йорк. Ціна на 19 квітня була 10203 грн., на сьогодні - 13522 грн. Ціна зросла на 3319 грн.
Тут на інші дати дешевшої ціни немає.

Львів - Нью-Йорк. Ціна на 19 квітня була 9678 грн., на сьогодні - 9508 грн. Ціна зменшилась на 170 грн., а до дати вильоту залишається менше двох тижнів.

Як бачимо, за цінами потрібно постійно слідкувати і вони можуть змінюватися день від дня. І навіть, якщо не вийшло купити квиток завчасно, то навіть за тиждень-два до вильоту можна придбати квиток не багато переплативши, або знайшовши навіть дешевше.


Щоб не пропустити нову інформацію підписуйтесь на оновлення блогу через RSS або електронну пошту