пʼятниця, 26 січня 2018 р.

Імміграція в США. Співбесіда в посольстві. Отримання ГрінКард

Сьогодні розповім про заключний крок до отримання ГрінКард перед вильотом в США. Це - співбесіда в посольстві. Від цієї зустрічі з консулом залежить чи отримаєте ви імміграційну візу чи ні.

Отже, після виграшу в імміграційній лотереї DVLottery, заповнення анкети DS-260, проходженні медичного огляду, залишився останній крок - співбесіда з консулом.


Я найбільше переживав не за цю співбесіду, а за проходження медогляду. Адже на форумі читав не мало історій про те, що багатьох відправляють на дообстеження і здачу мокрот через те, що терапевту не сподобався рентгенівський знімок легень. А це - неприємна процедура, яка затягує ваше перебування в Києві на кілька днів, адже три дні поспіль довелось б приходити і здавати ці аналізи, а потім два місяці чекати результати, що, автоматично, на це й ж термін, скорочує дію імміграційної візи в США. Але мені пощастило. У терапевта зауважень не було і тому на співбесіду з консулом я йшов з хорошим настроєм і майже не переживав. Думав що буде то буде.

Перед поїздкою на Гугл картах детально вивчив де знаходиться посольство США в Києві, та як туди найкраще добратися. Знову їхав нічним рейсом і близько шостої ранку був уже в столиці. Співбесіда назначена на 9 ранку. Знову часу багато. Вирішив прогулятися. Біля посольства США був близько 7 ранку. На вулиці пусто, тільки двоє охоронців прогулювались зі сторони в сторону. Після 7.30 почали підходити люди та через дорогу відкрились імпровізовані камери схову, це фургони, в яких стояли дерев'яні комірки, де за 40 грн. можна було залишити особисті речі. В посольство можна проносити тільки документи та гаманець - все інше - мобільний, годинник, ключі - або не беріть з собою, або залишайте в цих камерах схову. Також біля цих "камер схову" був і біотуалет, з платним входом в розмірі 10!!! десяти гривень. Не спішіть ним користуватись, адже в приміщенні самого консульства туалет безкоштовний, зекономите 10 гривень.

Близько восьмої ранку з консульства вийшло троє працівників, попросили всіх відійти на кілька метрів та почали виставляти металічні стовпчики і натягувати між ними стрічку. Потім почали викликати по черзі, відповідно хто на яку годину був записаний. 8.00, 8.15, 8.30 і так далі. Підійшла і моя черга. Тих, хто був записаний на  дев'яту ранку, впустили раніше на півгодини. При вході перевіряють паспорт, та звіряють прізвище зі списком. Далі приміщення охорони. Потрібно викласти все з кишень, зняти ремінь, пройти через металодетектор - стандартна процедура. Все дуже швидко. Потім клеять на паспорт штрихкод для доставки після того як буде вклеєна віза, та дають номерок черги. Присівши на стілець, я огледівся навкруги. То був великий зал, по одну сторону якого віконичка, схожі на ті, що на вокзалі, по іншу - кілька рядів стільців для очікування своєї черги.

Через 15 хвилин очікування над одним із вікон засвітився мій номер, також його продублювали по гучному зв'язку.  Я підійшов, привітався. Чоловік за склом задав кілька питань - чи був я раніше в США, чи був раніше в Канаді, запитав, чи маю всі необхідні документи з собою та зняв відбитки пальців. Далі сказав сплатити консульський збір в розмірі 330 дол., та повернутись після оплати. Платити потрібно було в сусідньому віконечку. Приймали оплату або в долларах або в гривні по курсу. Вигідніше було платити в доларах, бо курс для гривні був трохи завищений. Через кілька хвилин я повернувся. Чоловік за склом взяв квитанцію про оплату та почав називати документи за списком - я віддавав їх йому. Він щось почав друкувати на комп'ютері, дивлячись то на мене то на мої документи... Від цього погляду я почувався ніяково... Хотілось запитати, може щось не так з документами. Але він мовчав і я відповідно також мовчав. Через деякий час чоловік дав мені текст присяги, яка була написана трьома мовами - англійською, українською та російською мовами, та сказав чекати розмову з консулом.

Чекати довелось не довго. Можливо 20 хвилин. Доки чекав кілька разів перечитав присягу англійською. Ось, нарешті, над одним з віконечок, трохи далі в залі, засвітився мій номер. Я підійшов. Молода жінка по ту сторону скла привітно посміхнулась та привіталась українською. Далі попросила підняти праву руку та прочитати присягу. Я читав англійською, добре що доки чекав то був час підготуватись. Після чого консул перейшла також на англійську мову та попросила прикласти праву руку для зняття відбитків пальців. Далі кількахвилинна пауза. Жінка щось друкувала на комп'ютері. Я вже внутрішньо підготувався до довгої розмови та різних запитань... -До кого і куди збираєтесь їхати? - було перше питання. -До друзів, в Альбукерке - відповів я. Консул посміхнулася і почала віддавати мені мої документи, просуваючи під склом. Я розгубився, ну думаю все, мабуть зараз відмовить у візі... -Паспорт зможете забрати протягом п'яти днів - продовжила вона. -Вітаю, ваша віза схвалена!

Щоб не пропустити нову інформацію підписуйтесь на оновлення блогу через RSS або електронну пошту

1 коментар :

  1. Акцент на дату. 09.01.2020
    Т.к. посмотрел много отзывов, но все они старые.
    Так вот с собой нельзя брать следующие вещи, список большой, но пришлось оставить в камере хранения в бусике , напротив консульства:
    - мобильные телефоны,
    - зарядки и пауэр бэнк,
    - таблетки, которые ношу всегда с собой,
    - губная помада и прочая косметика,
    - ключи в том числе брелки домофона.
    Надежность сохранности вещей по факту соблюдена. Это их мелкий бизнес и стоят они там постоянно. Цена удовольствия - 100грн, конечно если бы знали раньше, то все эти вещи можно было бы оставить на вокзале в автоматической камере хранения за 35грн.
    Приходить в Консульство можно не в точно назначенное время, а намного раньше. После проверки на входе. дают номерок и после этого по номеру, как по конвейеру предстоит пройти несколько окон, над которыми высвечивается ваш номер. Процедура очень хорошо отлажена быстро и не утомительно.
    Всем Удачи!

    ВідповістиВидалити

УВАГА!!!
Я коментарі не модерую - але весь спам буде видалятись. Якщо даєте якесь посилання то слідкуйте щоб воно було в тему статті. Дякую.