субота, 6 вересня 2008 р.

Про швидкість життя

Закінчилось літо. Закінчується й перший тиждень осені. Але на вулиці залишається по-літньому тепла погода. Вдень +26-28. Голубе безхмарне небо та приємне тепло на початку осені. Цікаво чи надовго. Так не хочеться щоб наступала осінь з похолоданнями, приморозками, дощами... Але нічого змінити не можна, хіба що емігрувати в інші краї, де цілий рік тепла погода. Не люблю холод та зиму. Але все швидко змінюється... Зимою чекаєш на тепло. Не встигнеш оглянутись як вже весна, літо, а далі знову осінь, зима і... все починається спочатку. 


Планували з дружиною цього літа поїхати відпочити. Але через роботу так і не здійснили наших планів. Відкладали все на потім, на пізніше... а ось і літо вже закінчилось. Та й робота в мене така, що немає коли відпочити. Поки сезон - є замовлення, є робота - потрібно працювати. А зимою буду відпочивати. Сидіти біля грубки за компютером та листати сайти в інтернеті чекаючи весни та початку нового сезону. Або шукати на зиму іншу роботу.

Так і життя швидко минає. Коли молодий, закінчуєш школу - в тебе повно планів на майбутнє... але з часом стикаєшся з першою несправедливістю, біллю, образою.... з дорослим життям. З кожним днем все більше розумієш що світом правлять гроші і без них ти ніхто. Памятаю, після закінчення середньої школи поступав до педуніверситету. Перших два екзамени здав без проблем, а на останньому "завалили". Навмисне поставили трійку - хоча я дав повну відповідь на білет. Екзамен був усний. Двоє екзаменаторів. Я відповідав одній поки інша ходила по аудиторії. Після моєї відповіді та інша підійшла, подивилась в мою заліковку та попросила мене ще раз повторити відповідь так як вона її не чула. І я почав відповідати спочатку хоча настрій вже був не той. Після відповіді вона почала задавати інші питання поки не знайшла те на яке я не знав відповіді і вліпила "трійку". По конкурсу я не пройшов на держзамовлення - запропонували на платне. А заплатити не було можливості.

Але в інститу все ж таки поступив (не в педагогічний а в економічний). Правда аж через п'ять років після закінчення школи. До того часу було ще три спроби пробитися на державне - також не вдалі.

Здається і в інститут нещодавно поступав. При вступі здавалось що це навчання ніколи не закінчиться - адже вчитись потрібно цілих 5 років. Але вони якось збігли непомітно...

Так і життя минає непомітно. Часто доводиться чути від старших людей - щоб якби їм повернути молоді роки - вони б життя прожили б зовсім по-іншому, набагато краще. Але я в це не вірю. Також над цим замислювався. В людини завжди є якийсь вибір але вона чомусь робить саме той, що має зробити і ніхто цього не змінить...

Немає коментарів :

Дописати коментар

УВАГА!!!
Я коментарі не модерую - але весь спам буде видалятись. Якщо даєте якесь посилання то слідкуйте щоб воно було в тему статті. Дякую.